В історичній науці терміном "Версальська система" прийнято називати міжнародні угоди, ініційовані державами - переможницями у Першій світовій війні. Вони були укладені 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конференції між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією,
Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом, Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом, Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною - з іншого.
Версальський договір містив 15 розділів (440 статей).
Версальська система визнавала винними у розв'язанні Першої світової війни виключно Німеччину та її союзників.На думку авторів Версальсько-Вашингтонської системи договорів, що утворилася у підсумку цих двох конференцій, вона мала стати ефективним інструментом у боротьбі за мир і процвітання народів. Але так не трапилося.
Тим часом Версальська система приховувала в собі глибокі суперечності. У першу чергу - англо-американські. США не могли використати Лігу Націй як інструмент свого впливу у світі, оскільки вони не увійшли до складу Ліги. Лідируюче положення в Лізі Націй займали Великобританія і Франція, які й диктували свої умови іншим країнам. Однак і між цими країнами не було єдності. Кожна з них мала свої політичні й економічні інтереси.
Неміцність Версальсько-Вашингтонської системи була обумовлена рядом причин. Держави Антанти були великодушними переможцями. Тягар повоєнної перебудови лягла на переможені народи. Не було прийнято до уваги і те, що ці народи вже скинули політичні режими, які брали участь у розв'язанні війни. Встановлюючи репарації, переможці так і не прийняли до уваги реальні можливості переможених, діючи за принципом «переможений платить за все». Хвиля націоналізму, піднята першою світовою війною, не спала. Тепер її сила підтримувалася почуттями національного приниження. Поза Версальсько-Вашингтонської системи виявилася і Радянська Росія. Відсунута від рішення світових справ, вона не могла не стати в опозицію Версальсько-Вашингтонської системи.
Я вважаю,що ця система мала дуже мало шансів на здійснення задумів її ініціаторів.У період після Пеоршої світової війни загострювалися суперечності між Англією і США,що становило загрозу для виникнення нової світової війни.
